Анкорний текст: що каже Google і як перевіряти
Анкорний текст — слова, на які поставлено посилання. Google пише, що добрий анкор описовий, досить стислий і повʼязаний і зі сторінкою, де стоїть, і зі сторінкою, на яку веде. Цільової частки «брендових» і «комерційних» анкорів у документації немає, а покарання за «неправильні пропорції» там не описано. Описано інше: як писати анкори самому й які прийоми з анкорами названо посилальним спамом. Нижче — за довідкою Google, як працювати з внутрішніми анкорами, як оцінювати зовнішні й чого уникати.
Що Google каже про анкори
Довідка про посилання пояснює: добрий анкор описовий, досить стислий і стосується сторінки, на якій стоїть, і сторінки, на яку веде; він задає контекст і формує очікування в читача. Що кращий анкор, то легше людям орієнтуватися на сайті й то легше Google зрозуміти, про що сторінка, на яку веде посилання. Стартовий посібник додає, що текст посилання повідомляє користувачам і Google дещо про сторінку призначення. Анкори можуть використовуватися й під час формування заголовка у видачі: якщо Google знаходить проблему із заголовком сторінки, він може скласти покращений з анкорів, тексту сторінки та інших джерел (заголовок у результатах).
| Проблема (за довідкою) | Приклад | Краще |
|---|---|---|
| Надто загальний | «натисніть тут», «читати далі», «сайт», «стаття» | «перелік сортів сиру» |
| Надто довгий | ціле речення з усіма подробицями | коротка фраза з головною думкою |
| Напханий ключовими словами | усі повʼязані запити в одному анкорі | природна фраза: спитайте, чи потрібні читачеві ці слова |
| Посилання підряд | пʼять посилань на окремих словах одного речення | посилання рознесені, у кожного свій контекст |
Практичний тест із довідки: прочитайте лише анкор, поза контекстом. Якщо незрозуміло, про що може бути сторінка, потрібен описовіший текст. Слова до й після посилання теж важливі, тому думайте про речення загалом. Для картинок-посилань анкором править атрибут alt (SEO зображень).
Внутрішні анкори: ви пишете самі
Тут можна бути послідовним: посилаючись на сторінку, називайте її тим, про що вона, і не використовуйте узагальнень на кшталт «тут». Довідка окремо радить приділяти увагу анкорам внутрішніх посилань, бо це допомагає людям і Google зрозуміти сайт та знайти його сторінки. Контекст і анкори внутрішніх посилань на конкретну сторінку видно в інструменті контексту внутрішніх посилань; про навігацію загалом — в уроці про навігацію, дружню до пошуку.
Зовнішні анкори: що ви контролюєте, а що ні
Зовнішні анкори пишуть інші. Звіт Search Console про посилання показує «найчастіший текст посилань» на ваш сайт: дублікати обʼєднуються (точний збіг без урахування регістру), посилання без тексту, наприклад картинки, показано як «(empty)». Це вибірка, а не повний список (метрики профілю). За ним можна побачити, як на вас посилаються, але підігнати розподіл «під норму» неможливо: норми немає.
Класифікація анкорів корисна для розбору, а не як мета:
- Брендові — назва компанії, сайту, автора.
- Описові — назва матеріалу або тема сторінки.
- Адресні — сам URL.
- Загальні — «тут», «джерело», «докладніше».
- Комерційні — запит із комерційним наміром.
- Порожні — картинки без
alt.
Природний профіль виглядає різноманітним тому, що люди пишуть посилання по-різному, а не тому, що хтось витримує пропорції. Якщо у вас майже всі анкори збігаються й збігаються з комерційним запитом, варто розібратися, звідки вони: за це відповідає походження посилання, а не відсоток.
Що названо посилальним спамом
У політиках проти спаму анкори згадуються так: посилання з оптимізованими анкорами в статтях, гостьових постах чи пресрелізах, поширених на інших сайтах; оптимізовані посилання й підписи у форумних коментарях; ключові чи приховані посилання у віджетах, поширених по сайтах. Критерій — мета маніпуляції позиціями, а не частка тих чи інших анкорів (докладніше — в уроках про політики проти спаму і тактики).
Звідси практичне правило для роботи із зовнішніми майданчиками: не диктуйте точний анкор. Якщо автор сам вирішив послатися, він вибере слова, природні для його тексту. У digital PR досить дати назву матеріалу й джерело даних, а в платних розміщеннях — позначити посилання (типи посилань).
Як перевірити свій профіль
- Відкрийте в Search Console «найчастіший текст посилань» і зіставте з тим, як ви самі пишете внутрішні анкори.
- Знайдіть анкори, що повторюються точно й збігаються з комерційним запитом; перевірте джерела цих посилань.
- Для кожної підозрілої групи визначте походження: платні розміщення, гостьові матеріали, каталоги, віджети.
- Вирішіть, що виправити: позначити
sponsored, попросити прибрати чи замінити, а за умов з уроку про токсичні посилання — підготувати disavow. - Для внутрішніх посилань виправте загальні анкори на описові (аудит посилань).
Чек-лист
- Внутрішні анкори описові, стислі й природні.
- Посилання не стоять упритул одне до одного, у кожного є контекст.
- У картинок-посилань є змістовний
alt. - Зовнішнім майданчикам не диктується точний анкор.
- Платні посилання позначено; джерела повторюваних оптимізованих анкорів перевірено.
- Рішення не спираються на «цільові частки» анкорів.
Помилки
- Дотримуватися таблиці з частками анкорів, якої немає в документації.
- Використовувати «тут» і «читати далі» для внутрішніх посилань.
- Напихати анкор ключовими словами.
- Замовляти розміщення з точним комерційним анкором і без позначки.
- Оцінювати профіль лише за Search Console: це вибірка.
Що далі
Далі — модуль локального SEO, де посилання й згадки працюють інакше: почніть з уроку про основи локального SEO. Якщо потрібно ще раз звірити, що вважати даними Google, а що оцінками сервісів, поверніться до метрик профілю.