Посилальна вага та PageRank: що відомо
Посилальна вага та PageRank — це ідея про те, що посилання між сторінками допомагають пошуковій системі зрозуміти, про що сторінки і які з них корисніші. Google підтверджує, що PageRank — одна з його систем ранжування, але не публікує формулу й не дає чисел. Тому нижче ми розділяємо три шари: що сказано в документації Google, що стосується сторонніх метрик на кшталт DR і DA, і що — спрощена картинка, яку зручно тримати в голові, але не можна видавати за факт.
Що сказано в документації
У посібнику із систем ранжування Google пише, що має різні системи, які розуміють, як сторінки посилаються одна на одну, щоб визначити, про що вони і які можуть бути найкориснішими за запитом, і називає серед них PageRank. Це все, що сказано про нього прямо: немає формули «авторитет × релевантність ÷ кількість посилань», немає порогів, немає порівняння посилань із тексту, сайдбару та підвалу.
Звідси практичний висновок: будь-які числа й коефіцієнти, які ви зустрічаєте («посилання з тексту важить удвічі більше»), — це гіпотези або спостереження авторів, а не документована поведінка. Ними можна користуватися як робочою гіпотезою у своєму проєкті, перевіряючи на даних, але не як аргументом у суперечці «Google так рахує».
DR, DA та інші сторонні метрики
DR і DA — показники сторонніх сервісів (Ahrefs і Moz): кожен рахує їх за власною моделлю посилального графа. Google їх не використовує і ніде не визначає. Метрики корисні для порівняння сайтів усередині одного сервісу та для первинного добору донорів, але «посилання з DR 80 краще за сотню посилань із DR 10» — не висновок із документації, а припущення. Як чесно читати такі метрики, розбирає урок про метрики посилального профілю.
Що в документації є про посилання
Посилання мають бути доступні для сканування
Згідно з довідкою про посилання для сканування, Google, як правило, може опрацювати посилання, лише якщо це елемент <a> з атрибутом href; більшість посилань в інших форматах не вилучається. Посилання, якого робот не бачить, не може ні допомогти знайти сторінку, ні повʼязати її з іншою — якою б не була «вага».
Внутрішні посилання: кожна потрібна сторінка має мати хоча б одне
Там само сказано: у кожної важливої сторінки має бути посилання хоча б з однієї іншої сторінки вашого сайту, посилатися варто в контексті, там, де це допомагає читачеві, а «магічного ідеального числа» посилань на сторінці не існує (хоча якщо вам здається, що їх забагато, то, ймовірно, так і є). Це єдине, що можна взяти з документації як правило про розподіл посилань усередині сайту. Як перевірити, які сторінки лишилися без посилань, — в уроці про навігацію та інструментом краулера; анкори й контекст посилань на конкретну сторінку показує контекст внутрішніх посилань.
Вихідні посилання та атрибути rel
Документація про маркування вихідних посилань пропонує значення rel, щоб повідомити Google, у яких стосунках ви перебуваєте зі сторінкою, на яку посилаєтеся: sponsored — для рекламних і платних розміщень, ugc — для посилань із користувацького контенту (коментарі, форуми), nofollow — коли інші значення не підходять і ви волієте, щоб Google не повʼязував ваш сайт зі сторінкою або не сканував її за цим посиланням. Для платних посилань раніше рекомендували nofollow; він лишається допустимим, але sponsored бажаніший. Яку саме «вагу» передає чи не передає кожне значення, документація не каже, тому твердження «nofollow не передає вагу» у вигляді числа — не з документації. Зовнішні посилання самі по собі не небезпечні: Google пише, що вони можуть допомагати встановити довіру, наприклад під час цитування джерел. Докладніше про типи — в уроці про типи посилань.
Платні посилання й обміни — спам
У політиках проти спаму посилальним спамом названо посилання на сайт або з нього, створені переважно для маніпуляції позиціями: купівля й продаж посилань заради ранжування (гроші, товари, послуги, надсилання продукту в обмін на статтю з посиланням), надмірні взаємні обміни та сторінки-партнери, що існують лише заради перехресних посилань. Докладно — в уроці про політики проти спаму, а перевірка власного посилального профілю — в уроці про аудит посилань.
Спрощена модель: як її використовувати
Модель «посилання передає частину цінності, а що більше посилань на сторінці, то менше дістається кожному» — історично зручна картинка з перших праць про PageRank. Її можна використовувати як мисленнєвий інструмент: якщо ви хочете, щоб пошук краще повʼязав важливу сторінку з рештою сайту, дайте їй посилання з релевантних місць. Але сучасний розрахунок Google не опубліковано, тому модель — ілюстрація, а не формула.
| Твердження | Статус |
|---|---|
| PageRank — одна з систем ранжування, що враховують звʼязки сторінок | задокументовано |
| Важливій сторінці потрібне посилання хоча б з однієї іншої сторінки | задокументовано |
| Платні посилання заради позицій — спам; їх потрібно маркувати | задокументовано |
| Цінність = авторитет × релевантність ÷ кількість посилань | не задокументовано |
| DR 80 краще за сотню посилань із DR 10 | не задокументовано; метрики сторонні |
Чек-лист
- Важливі сторінки повʼязані звичайними посиланнями
<a href>з рештою сайту. - Немає сторінок, на які не веде жодного внутрішнього посилання.
- Платні й рекламні посилання позначено
sponsored, посилання користувачів —ugc. - Рішення не спираються на «формули ваги» з блогів; гіпотези перевіряються на власних даних.
- DR і DA використовуються як порівняльні показники одного сервісу, а не як оцінка Google.
Помилки
- Вважати формулу ваги зі статті задокументованою.
- Віддавати за посилання гроші чи товари без маркування
sponsored. - Робити меню на скриптах без
href, через що робот не бачить звʼязків. - Оцінювати посилання лише за DR і DA, ігноруючи релевантність і походження.
- Видаляти всі зовнішні посилання «щоб не втрачати вагу».
Що далі
Далі — типи посилань: чим відрізняються редакційні, платні, користувацькі та внутрішні посилання і як кожне з них маркувати. А як аналізувати готовий посилальний профіль — в уроках про анкорний текст і токсичні посилання.