Архітектура сайту: що важливо для Google
Архітектура сайту — це те, як сторінки згруповано, названо та повʼязано між собою. Найважливіше в ній — не кількість кліків від головної, а три практичні речі: сторінки досяжні за звичайними посиланнями, у кожного матеріалу одна зрозуміла адреса, а відвідувач розуміє, де він перебуває. Нижче — що про це каже документація Google, як влаштувати розділи, навігацію та пагінацію і які популярні правила («не глибше чотирьох кліків» тощо) у документації не підтверджуються.
Що сказано в документації, а що ні
Стартовий посібник Google з SEO радить організувати сайт логічно, але одразу попереджає: не треба кидати все й перебудовувати сайт заради пошукових систем — вони, імовірно, зрозуміють ваші сторінки й у нинішньому вигляді, хоч як сайт устаткований. Головний адресат структури — відвідувач: йому потрібно орієнтуватися й знаходити розділи. Тому архітектуру варто змінювати, коли вона заважає людям або ламає доступність і створює дублі, а не заради «ідеальної» схеми.
У документації немає правила «будь-яка сторінка не глибше чотирьох кліків», немає числових порогів глибини, немає твердження, що вага «затухає» з кожним рівнем, немає даних про те, що «тематичні кластери» піднімають позиції, і немає порівняння сили піддомену та підпапки. Це робочі евристики авторів курсів. Їх можна використовувати як орієнтир під час проєктування, але не як факт про Google і не як аргумент для міграції.
Що в документації є
1. Зрозумілі адреси
Довідка про адреси сторінок радить робити їх описовими: слова в адресі корисні людям, а випадкові ідентифікатори — менше. За словами в адресі Google може зрозуміти й «хлібні крихти». Якщо на сайті тисячі адрес, групування схожих сторінок за каталогами допомагає Google оцінювати, як часто оновлюється кожен каталог; на невеликих сайтах це майже непомітно. Подробиці — в уроці про структуру URL.
2. Один матеріал — одна адреса
Довідка про дубльовані адреси рекомендує, щоб до кожного матеріалу вів один URL. Для архітектури це означає: один товар не повинен лежати в трьох категоріях за трьома різними адресами, фільтри й сортування не повинні плодити нескінченні варіанти, а у внутрішніх посиланнях потрібен один канонічний вигляд адреси. Якщо дублів не уникнути — див. уроки про canonical та дубльований контент.
3. Посилання, за якими можна ходити
Google знаходить сторінки за посиланнями, а в довідці про посилання, доступні для сканування розібрано, які працюють: елемент <a> з атрибутом href, що веде на реальну адресу. Меню, де перехід відбувається лише кліком через скрипт, елементи без href або адреси, що підставляються тільки після дії користувача, — ризиковані. Докладніше — в уроках про навігацію, JavaScript SEO і те, як пошуковики знаходять сторінки.
| Елемент навігації | Ризик | Що робити |
|---|---|---|
Меню на посиланнях <a href> | низький | залишити як є |
Перехід через onclick або кнопку без href | Google може не знайти адресу | замінити на звичайне посилання |
| Пошук по сайту як єдиний шлях до сторінок | робот не вводить запити у форми | додати розділи та посилання на матеріали |
| Сторінка без вхідних внутрішніх посилань | дізнатися про неї можна лише з карти сайту або зовнішніх посилань | повʼязати з розділом; карта сайту — доповнення |
Карта сайту допомагає повідомити адреси, але не замінює посилань; про це — в уроці про XML-карту.
4. Хлібні крихти
Згідно з довідкою про розмітку хлібних крихт, ланцюжок показує місце сторінки в ієрархії сайту й може допомогти користувачам розуміти сайт та орієнтуватися в ньому; Google використовує цю розмітку, щоб класифікувати інформацію зі сторінки у результатах пошуку. Крихти — це і навігація для людей, і внутрішні посилання вгору по ієрархії.
Пагінація: що рекомендує Google
У документації з пагінації сказано: у кожної сторінки послідовності має бути своя унікальна адреса (наприклад, ?page=2), сторінки повʼязуються між собою звичайними посиланнями, фрагменти (#) для розбиття не годяться, а перша сторінка не повинна бути canonical для решти — у кожної сторінки свій canonical. Атрибути rel="next" і rel="prev" Google більше не використовує, хоча ними можуть користуватися інші пошуковики. Поради зробити сторінку «показати все» і вказати її як canonical у документації немає. Для інтернет-магазинів у розборі структури адрес рекомендовано параметри на кшталт ?page=2 і ?color=green, а у внутрішніх посиланнях не варто використовувати ідентифікатори сесій.
Як перевірити архітектуру власного сайту
Тут працюють вимірювання, а не схеми. Запустіть краулер, зберіть для важливих сторінок кількість вхідних внутрішніх посилань, відповідь сервера та глибину у вашому власному обході (це ваша метрика, а не показник Google). Далі зіставте з даними Search Console: які слабко повʼязані сторінки вже отримують покази, а які взагалі не отримують. Анкори та місця розміщення внутрішніх посилань на конкретну сторінку показує інструмент контексту внутрішніх посилань, а загальні технічні помилки — аудит сайту.
Чек-лист
- Важливі сторінки досяжні за посиланнями
<a href>, а не лише через пошук або скрипт. - Адреси описові й стабільні; ідентифікатори сесій не потрапляють у посилання.
- У кожного матеріалу одна адреса; фільтри й сортування не створюють нескінченних варіантів.
- Розділи згруповано логічно; на дуже великих сайтах — за каталогами.
- Є хлібні крихти та, за потреби, розмітка для них.
- Пагінація: власна адреса й власний canonical у кожної сторінки, звичайні посилання між сторінками.
- Сторінок без вхідних внутрішніх посилань немає.
Помилки
- Перебудовувати сайт заради «глибини в чотири кліки», якої немає в документації.
- Вказувати першу сторінку пагінації як canonical для всіх.
- Будувати навігацію на скриптах без
href. - Розміщувати один матеріал за кількома адресами.
- Змінювати структуру адрес без плану доменів і перенаправлень.
Що далі
Далі — навігація, дружня до пошуку: як зробити меню й фільтри, за якими роботи та люди доходять до потрібних сторінок. А як архітектура повʼязана з тематикою й контентною стратегією — в уроці про інформаційну архітектуру.