Домени, піддомени й мікросайти
Домени, піддомени й мікросайти — тема, де галузь говорить упевнено, а документація Google стримана. Немає описаного механізму «передачі авторитету» від підпапки чи піддомену, немає строків на кшталт «два-три місяці» або «девʼять місяців», і немає правила «підпапка краща у 90% випадків». Є інше: компроміси щодо обслуговування, вимірювання та геотаргетингу, і їх можна порівняти чесно. У цьому уроці — що задокументовано, що залишається думкою і як обирати структуру з практичних причин.
Спиратися будемо на посібник із міжнародних сайтів і на опис переїзду сайту.
Що задокументовано про «межі сайту»
Прямо задокументовано два наслідки того, де проходить межа.
- Обхід. У посібнику з краулінгового бюджету сказано, що піддомени розглядаються як окремі сайти з окремими бюджетами обходу. Для невеликих сайтів це майже не має значення — див. урок про виявлення та обхід.
- Вимірювання. У Search Console ресурс рівня домену включає всі піддомени та кілька протоколів, а якщо потрібно обмежити дані шляхом на кшталт example.com/es/ чи example.com/en/, створюють ресурс із префіксом URL. Практичний висновок: окремий розділ у підпапці можна вимірювати окремо, а піддомени потрапляють у загальну вибірку за доменом.
Розбір даних за розділами — це продуктивність папок.
Компроміси за документацією Google
У посібнику з міжнародних сайтів варіанти розкладено як плюси й мінуси, а не як «найкращий» і «найгірший»:
| Варіант | Плюси за документацією | Мінуси за документацією |
|---|---|---|
| Окремий домен країни (example.de) | Чіткий геотаргетинг, розташування сервера не важливе, сайти легко розділити | Дорого і подекуди з обмеженою доступністю, потрібно більше інфраструктури, інколи суворі вимоги до ccTLD, можна націлити лише на одну країну |
| Піддомен на gTLD (de.example.com) | Легко налаштувати, допускає різні розташування серверів, сайти легко розділити | Користувачі можуть не розпізнати геотаргетинг за адресою: «de» — мова чи країна? |
| Підпапка на gTLD (example.com/de/) | Легко налаштувати, низькі витрати на підтримку: один хост | Користувачі можуть не розпізнати геотаргетинг; одне розташування сервера; розділити сайти складніше |
| Параметри URL (site.com?loc=de) | — | Не рекомендується |
Зверніть увагу, чого в таблиці немає: слів «авторитет», «вага», «швидше вийде в топ». Різні варіанти — це різний баланс витрат і керованості. Про мовні версії див. також опис hreflang і міжнародну видимість.
Що залишається думкою галузі
Ці поширені твердження в документації не зустрічаються, тому як правила їх подавати не можна:
- «одне посилання на будь-яку сторінку піднімає весь домен» і «підпапка передає всю посилальну вагу»;
- «піддомен отримує авторитет за два-три місяці», «новому домену потрібно девʼять місяців», «за рік сайт буде у пʼять разів авторитетнішим»;
- «підпапка краща у 90% випадків».
Це не означає, що протилежне вірне. Це означає, що цифри — чиїсь спостереження на конкретних сайтах, а не властивість Google. Якщо ви обираєте структуру, спиратися варто на те, що можна перевірити: витрати, вимірюваність, технічні обмеження та цільову аудиторію.
Доменна зона
Тут документація конкретна. Домен країни (ccTLD) використовується як сигнал географічної привʼязки, але із застереженнями: деякі «декоративні» ccTLD, наприклад .tv і .me, Google вважає загальними, бо користувачі й власники сайтів часто сприймають їх як універсальніші. Для решти зон: якщо ICANN не відносить зону до ccTLD, Google вважає загальною (gTLD) будь-яку зону, що розвʼязується через кореневу зону IANA DNS. Тобто нові зони на кшталт .shop чи .blog — звичайні gTLD без країнової привʼязки.
Наслідок для сайту на загальній зоні: якщо потрібно націлитися на користувачів конкретного регіону, країну вказують явно — способами, описаними в тому самому посібнику. Розташування сервера теж інколи слугує сигналом аудиторії, але не є визначальним, бо багато хто використовує CDN або хостинг в іншій країні.
Мікросайти й окремі домени
Мікросайт — це окремий сайт, а отже, окремий ресурс у Search Console, окремий бюджет обходу та окрема робота над структурою й посиланнями. Це витрати, а не обіцянка швидкого результату.
Якщо кампанію завершено і мікросайт потрібно приєднати до основного, діє те, що описано для переїзду: 301 та інші постійні редиректи не призводять до втрати PageRank, а редирект — сильний сигнал, що цільова адреса має стати канонічною. Там само про реалістичні очікування: очікуйте тимчасових коливань позицій; для сайтів середнього розміру потрібно кілька тижнів і більше, поки Google поступово замінить старі адреси новими, а переїзд можна робити частинами. Подробиці — в уроці про переїзд сайту, а правильність редиректів перевіряє перевірка редиректів.
Як обирати структуру
- Аудиторія і продукт. Одна й та сама людина користується блогом і магазином? Тоді розділяти їх нічим. Принципи єдиної структури — в уроці про інформаційну архітектуру.
- Вимірювання. Чи потрібні дані за розділами окремо? Підпапка вимірюється ресурсом із префіксом URL, піддомени — лише у складі домену або окремим ресурсом.
- Техніка. Чи потрібні різні сервери, різні платформи й незалежні релізи? Це аргумент за піддомен — і він є в таблиці Google.
- Геотаргетинг. Чи потрібна жорстка привʼязка до країни? Тоді ccTLD, з урахуванням вартості й обмеження «одна країна».
- Ціна помилки. Будь-яке рішення доведеться змінювати через переїзд, а він за документацією означає тижні коливань. Тому структуру обирають один раз і вдумливо.
Імʼя домену: практичні міркування
Це вже не вимоги Google, а зручність людей: імʼя має бути унікальним, легким для набору під диктовку й для запамʼятовування, без дефісів і двозначності. Реєстрація споріднених зон захищає від підробок. До ранжування ці міркування стосунку не мають.
Помилки
- Будувати рішення на числах про «2–3 місяці» і «9 місяців» як на задокументованих.
- Вважати підпапку «завжди кращою»: у таблиці Google у неї свої мінуси.
- Створювати окремі домени під те, що обслуговує ту саму аудиторію.
- Обирати зону заради SEO-переваги: нові gTLD — звичайні загальні зони.
- Не вказувати країну явно на загальній зоні, коли потрібен геотаргетинг.
- Кидати мікросайт без редиректів замість того, щоб приєднати його до основного.
Що далі
Наступний урок — про структуру URL: як мають виглядати адреси і що з ними робити.